Найкращі книги з продуктивності, рекомендовані Девідом Алленом
Якщо ви відчуваєте, что витрачаєте цілі дні на прокрастинацію чи вагання, або просто маєте багато роботи, можливо, вам потрібна порада щодо того, як покращити вашу продуктивність. Девід Аллен — автор невмирущого бестселлеру “Як привести справи до ладу”, розповідає про найкращі книги з цієї теми: чому ми гаємо час і що ми можемо змінити, щоб бути більш продуктивними.
Чи можуть книги навчити нас, як бути більш продуктивними?
Звісно. Я думаю, що книги можуть надати структури і моделі для обдумування. Велика частина моєї кар’єри засновувалася на дослідженні, розумінні, роз’ясненні та формулюванні мисленнєвого процесу, який робить людей надзвичайно продуктивними. В якийсь момент я з’ясував: те, що я вивчав протягом 25 років, є унікальним, ніхто такого не робив, і надійним, якщо ти впровадив це. Я впевнився, що маю написати керівництво. Так я написав “Як привести справи до ладу: Мистецтво продуктивності без стресу”, яка була вперше опублікована у 2001 році.
У перші вихідні, коли книга з’явилася на полицях американських магазинів, одна жінка надіслала мені лист: “Вау, Девід, я купила вашу книгу, і вона змінила моє життя”. І я подумав: “Так!”. Тому що я не усвідомлював, що можу помістити себе у книгу чи передати щось через написані слова. Тоді це було мені незнайомо.
Так, “Як привести справи до ладу” мала грандіозний вплив. Як ви думаєте, чому вона отримала настільки великий відгук? Тобто, чому у людей виникає настільки емоційна реакція на те, що фактично є серією адміністративних задач?
Свобода та вивільнена енергія, які дають застосування мисленнєвого процесу і практика, є миттєвими і дуже привабливими для людей. Особливо, якщо вони знаходяться в процесі покращення свого життя якимось чином.
Але дивно, що люди, яких найбільше приваблює методологія Getting Things Done, найменше її потребують. Вони вже є найбільш продуктивними, натхненними, позитивно налаштованими людьми. Їм просто потрібно більше простору, він у них закінчився, враховуючи їхню креативність, натхнення і всю роботу, яку вони виконують. Вони відчувають нестримну жагу до того, що дасть їм більше простору. Вони знають, наскільки більше користі зможуть принести, якщо матимуть більше свободи або простору.
Тож є хороша та погана новина. Хороша — я зустрічався з найкрутішими хлопцями, яких тільки можна зустріти, яких приваблює моя робота. Погана — люди, яким вона дійсно потрібна, не з’являються. Просто вони не усвідомлюють, що можуть змінитися або зацікавлені у цьому. Більшість людей, навіть якщо вони жаліються на перевантаженість або труднощі, вважають, що і так роблять достатньо.
Скільки часу потрібно на використання такого методу продуктивності, як ваш? Getting Things Done рекомендує складати списки цілей, розбивати їх на задачі, вести списки задач та розподіляти їх за пріоритетністю. Скептична частина мене хоче знати, чи можемо ми бути кращими, використовуючи цей час на пряме виконання роботи.
Моя методологія не додає роботи. Насправді з нею ви можете виконувати роботу легше і швидше. Вона не додає роботи. Смішно, але люди сердяться на мене через списки. Я кажу: “Вибачте, але це не мій список. Він ваш”. І скільки ви хочете продовжувати думати над чимось без будь-якого просування в цьому питанні? І ви говорите про марнування часу.
Коли щось виникає у вашій голові більше одного разу — хіба що вам подобається ця думка — це означає, що ви ще не достатньо залучені у це питання, і воно займає психічний простір, використовує ментальний простір і робить його недоступним для чогось іншого. Підтвердження цьому є у дуже ретельно дослідженій книзі.
Це ви добре підмітили. Давайте поговоримо про ваші книжкові рекомендації. Першим у нас йде нейродослідник Деніел Левітін “Організований розум”. У 2014 ця книга була великим бестселлером. Розкажіть, чому ви рекомендуєте її?
Це весела історія. Я зустрічався із Деном, він чудовий хлопець. Коли його книга була ще на півшляху до готовності, він натикнувся на мою і злякався. Пішов до свого редактора і сказав: “Господи, можливо, мені варто припинити, тому що Девід вже написав про це”. Це дуже мило.
Я радий, що він не зупинився, тому що насправді він зібрав і опрацював величезну кількість класних досліджень, які просто підтверджують потребу у зовнішньому мозку. Голова не може запам’ятовувати, нагадувати, пріоритезувати чи управляти зв’язками більш ніж чотирьох речей — це нові дані когнітивної науки. Я знав про це з досвіду своїх останніх 35 років: ваша голова створена для ідей, але вона не є підходящим місцем для їх зберігання. Тобто, ваша голова — поганий офіс.
Тож Ден підтвердив це у своїй ретельно дослідженій книзі. Він є почесним професором Університету Макгілла (Канада), науковим співробітником бізнес-школи Хаас Каліфорнійського університету (США). Тобто, цей хлопець знає, про що говорить. Я думаю, це прекрасно, і є хорошим нагадуванням для всіх, хто думає, що потрібно виношувати ідеї у голові.
Ця книга пропонує якусь систему підвищення продуктивності чи вона рекомендує мати систему?
Вона рекомендує мати систему. Ден надав деякі корисні рекомендації, прийоми і техніки, але в більшості ми з ними знайомі. Ставте речі перед дверима, щоб не забути їх вранці. Можна назвати це системою, але це є очевидним.
У книзі він вказує, що наш мозок має обмеження на щоденну обробку інформації, і ми можемо витратити його на розглядання смішних картинок в телефоні або читання статей в інтернеті.
Але відволікаючі фактори завжди були навколо нас. Чи інтернет чимось відрізняється?
Лише швидкістю та обсягом. А також доступністю і повсюдністю. Якби ви були у лісі, вам знадобилося б трохи часу, щоб знайти щось відволікаюче, але ви все одно знайшли б. Але зараз це у вас в кишені. У наступній книзі Тео Компернолле вибухнув тирадою про те, наскільки поверхневе зараз у людей мислення. Лише маючи смартфон у кишені чи в сумці, ви отримуєте дозу дофаміну, міркуючи, хто там вам пише.
Такі речі викликають сильну залежність. Але ця тема стара, як світ. Якщо ви знаєте, що робите, значить, це хороший час, щоб жити, тому що, наскільки ж круто, що ми можемо спілкуватися по Skype, перебуваючи у різних кінцях світу. Ви маєте велику кількість людей по всьому світу, з якими можете спілкуватися і мати з цього користь, і ділитися нею. Наскільки це добре? Адже дуже легко потрапити на гачок, якщо ви не впевнені у тому, що робите, або намагаєтеся знайти спосіб уникнути виконання складних, неприємних речей, які повинні зробити.
Безумовно. Багато досліджень показали, що нудьгувати корисно для креативності. Але маючи інтернет у кишені, ми дуже рідко нудьгуємо у наші дні. Тобто, я помітив, коли хтось відчуває якусь негативну емоцію, більшість людей миттєво дістають телефони, щоб відволіктися. Давайте перейдемо до наступної книги із продуктивності “Звільни мозок”. Тео Компернолле є нейропсихіатром, тож це вже цікаво. Яку головну думку нам потрібно зрозуміти, щоб наш мозок працював найбільш продуктивно?
Вам потрібно зрозуміти одну просту ідею, про яку говорить Тео: ваш мозок має три частини. Еволюційно найстаріша частина — лімбічна, вона відповідає за виживання. Вона живе у теперішньому. Вона розпізнає тигрів, ведмедів, блискавку, ягоди, їстівні речі тощо. Це виконавча частина мозку, яка працює надзвичайно добре, щоб зберегти ваше життя у савані або джунглях.
Далі еволюційно у вас розвинувся передній мозок. Ця частина відповідає за мислення, за майбутнє, робить плани, ставить цілі, має бачення тощо. Як вказує Тео, це частина, яка може втомлюватися. Ще два моїх друга, Джон Терні та Рой Баумейстер, коли написали “Сила волі. Візьми своє життя під контроль” — ще одна книга, яку можна додати до списку — говорили про відчай прийняття рішень. Передній мозок має лише певну кількість кінних сил, яку може використати, перш ніж втомиться.
Але Тео вказує, що є ще третя частина мозку, дуже важлива, про яку, думаю, більшість людей і гадки не має. Вона називається архівуючий мозок. Цей мозок приймає на себе нескінченну кількість різноманітної інформації, яку ми отримуємо 24/7, і починає зв’язувати разом. Ця робота відбувається поза свідомістю. Відповідно, сон є найкращим часом для архівуючого мозку, щоб зміцнити і відновити усі інші частини вашого мозку, і це є абсолютно необхідним.
З цієї ж причини кожні 90 хвилин необхідно вставати і прогулюватися протягом 5 хвилин. Вам потрібно мріяти або дрімати, давати відпочинок своєму мозку. Для “Звільни мозок” Тео опрацював понад 600 останніх когнітивних досліджень, щоб сформулювати свою основну промову.
Я люблю спати. Щовечора я дивлюся у свій календар, щоб побачити, як довго можу спати вранці, тому що просто люблю спати. Я думав, що я лінивий. Прочитавши останні когнітивні дослідження, зрозумів, що я досвідчений. Я просто оптимізую свої когнітивні функції, дозволяючи собі спати, коли можу! Це чудово.
Насправді, я був би достатньо стурбованим, якби ви не мали 7-9 годин нічного сну. Небагато людей, думаю, про це згадується у книзі, можуть впоратися із меншою кількістю сну. Більшість людей потребує саме стільки годин сну, щоб справді оптимізувати свої когнітивні функції.
Так, книга Меттью Волкера “Чому ми спимо” є ще однією чудовою роботою, яка підкреслює важливість якісного, неперервного сну. Але, здається, це суперечить культурі багатьох авторитетних професій — скажімо, у фінансовому або юридичному світі, не кажучи вже про медицину — яка вимагає від працівників дуже мало сну.
Так, вони помиляються.
Давайте поговоримо про “Чекліст” Атула Гаванде, яка була опублікована 2009 року.
Так, вона не нова, але це класика. Атул — чудовий хлопець, дуже розумний, добре відомий у США хірург — досить просто сказав: “Пілоти мають чеклісти, а хірурги — ні”. Причина в тому, що пілоти знаходяться в літаку, правильно. Гадаю, якби ви оперували себе, ви хотіли би бути надзвичайно впевнені, що маєте чекліст, оскільки наслідки його відсутності відчули б на собі.
Простий приклад: хірурги нехтують миттям рук. Атул насправді говорить, наскільки потужними є чеклісти, і, я думаю, робить це дуже креативно: чеклісти не є чимось статичним і нудним. Вони дозволяють вам чудово виконувати роботу і звільняти мозок, не обтяжуючи його запам’ятовуванням, що і коли вам потрібно зробити. Як наслідок, ваш мозок може бути креативнішим у тому, чим ви займаєтеся. Наприклад, ви полюбляєте готувати?
Звичайно, мені це дуже подобається.
Читали колись рецепти?
Іноді.
Вони теж є чеклістами. Але присягаюся, ви йому не слідували.
Ні. Я надаю перевагу використанню тих інгредієнтів, які маю вдома.
Правильно, але це дає вам свободу бути креативним і спонтанним, і робити справді класні речі.
А, зрозумів, що ви маєте на увазі. Він дає основу. Я б ніколи не вигадав нової страви з нуля. Все нове, що я готую, завжди базується на якомусь рецепті.
Так, так. Вам потрібен якийсь чекліст. Я маю безліч чеклістів. Ви можете назвати чеклістом що завгодно. Ваш календар є чеклістом. Що вам потрібно перевірити, щоб знати, де і коли ви маєте бути, і перемістити себе у просторі та часі? Тож усе, будь-який вид списку є списком нагадувань, певного виду чеклістом. Навіть список “Коли-небудь/Можливо”. Навіть їжа, яку я колись хочу приготувати; книги, які я колись хочу прочитати; фільми, які я колись хочу подивитися; міста, які я колись хочу відвідати. Все це є чеклістами.
Усі, хто думає, що чеклісти нудні та необов’язкові — ну ви що, ви колись мали календар? Ви вже визнали, що ваш мозок не може робити цього і вам потрібен якийсь зовнішній нагадувач, щоб почуватися комфортно з тим, де ви знаходитесь і що робите.
Я зовсім гублюся без календаря у своєму телефоні, який надсилає мені нагадування. Давайте повернемося до питання технологій і продуктивності з наступною книгою — Кевін Келлі “Невідворотне”.
Кевін — класний хлопець. Він був першим редактором журналу Wired. Кевін розповідав, що книга називається “Невідворотне” тому, що мають місце 12 трендів, і, подобаються вони вам чи ні, вони не зупиняться. Можливо, він трохи драматизує, я не впевнений, але він сказав: “Зараз ми у тому часі, на піку нашої культури, який має більше значення, ніж індустріальна революція, у своєму впливі на світ”. Він говорить про штучний інтелект, віртуальну реальність і подібні речі.
Він сказав: “Штучний інтелект — це те, що ще не реалізоване. Ви не знаєте, скільки всього насправді вже відбувається. Поки ви кермуєте і користуєтесь Google Maps, штучний інтелект вже збирає ці дані та оновлює всі календарі, GPS та схеми маршрутів, які ви бачите. Він вже тут”.
Тож цікаво бачити його 12 трендів. Мені подобається перша глава, в ній говориться: “Ви ніколи не станете насправді хорошим у чомусь, тому що все постійно оновлюється. Ви будете постійно оновлювати свій холодильник, пральну машину, комп’ютери, телефони, можливо, стосунки, хто знає”.
Хороший приклад — Quicken.
Це ПО для управління грошовими коштами.
Раніше я міг ігнорувати оновлення Quicken і говорити: “Та годі, Quicken, все добре працює”. Поки в якийсь момент без оновлення все не припинило працювати, враховуючи усі нові речі, які вони робили. Так вони взяли і мене. Довелося оновлюватись. Тож щоразу, коли з’являється оновлення Quicken, я натискаю “Встановити”. Таке життя.
А як розуміння зміни технологій (через книги, як ця) впливає на вашу продуктивність?
Я поки не впевнений. Я бачив досить велику кількість досліджень, які стверджували, що продуктивність не збільшилася за останні 10-15 років, в той час як технології значно розвинулися. Тож розвиток технологій не обов’язково означає підвищення продуктивності. Насправді, для деяких людей це щось на кшталт: “О боже, у маю вивчити нову комп’ютерну програму. Оце так, моя продуктивність пішла псу під хвіст, поки я намагався зрозуміти, як оптимально використовувати цю технологію”. Є хороша і погана новина. Хороша — вже є багато класних речей, які можна використовувати. Погана — це не безкоштовно.
Тож, якщо ми знаємо, що наближається, ми можемо розпізнати його і те, що воно для нас означає, я так думаю.
Так, і, відверто кажучи, немає нічого справді нового, що б змінило правила гри, відколи були винайдені текстовий процесор і електронна таблиця. Тому що ці речі справді змінили… Дуже багато людей управляють всім своїм життям і роботою за допомогою Excel, чи не так? Ви використовуєте Word для запису своїх справ?
Звісно.
Я достатньо старий, щоб пам’ятати стираючу стрічку на друкарській машинці. Краще одразу все писати правильно. Стираюча стрічка була суцільним болем. Але текстові процесори працюють більш схоже не те, як працює мозок. Вам подобається мати ідеї і пізніше вирішувати, що з ними робити. Тож вони насправді змінили гру. У 1970 році, якщо ви збиралися написати листа, вам потрібен був програміст.
Ці речі все змінили. Все інше здебільшого лише пришвидшило і додало обсягу нашим вихідним матеріалам. Ось і все, тож деякою мірою немає нічого нового, окрім швидкості та обсягу контенту. Це і зробили більшість технологій. Думаю, погляду Кевіна це теж стосується: ми все ще чекаємо на якісь класні речі, яких ще не бачили, які дійсно можуть вплинути на все.
Ви перевидали “Як привести справи до ладу” у 2015 з урахуванням технологічних змін. Як багато вам довелося змінити?
Я позбувся багатьох посилань на технології, тому що нові речі тепер з’являлися щотижня. Зрештою, було більше 300 додатків, побудованих навколо моєї методології Getting Things Done (GTD). Не моїх додатків, просто інші люди сказали: “Вау, все, що мені потрібно — це списки, дозвольте мені знайти класний спосіб зробити менеджер списків із різними прибамбасами”. Тож вони з’являються регулярно. Я посилався на технології у першому виданні, тому що більшість людей не знали, як можна використовувати наявні під рукою технології для впровадження Getting Things Done. Тому я згадував Outlook, Lotus Notes, PalmPilot. Ви пам’ятаєте PalmPilot?
Не дуже.
Напевно, ви були ще дуже маленьким. Я згадував їх просто тому, що це був новий спосіб подумати, як використовувати технології — управляти списками належним чином. У новому виданні я вирішив позбутися багатьох посилань, оскільки їх можна було оновлювати щотижня. І потім люди концентруються на інструменті, а не на методології, яка є справжньою суттю GTD. Щойно ви засвоїте методологію Getting Things Done, працюватиме будь-який інструмент.
Звісно. Перейдемо до останньої книги. Олівер Буркеман “Антидот”. Ми великі його прихильники тут, на Five Books. Ми проводили інтерв’ю з ним десь у той час, коли вийшла його книга про силу негативного мислення. Чому ви рекомендуєте цю книгу в контексті продуктивності?
Тому що моя дружина читала її і дуже голосно сміялась, чого вона майже ніколи не робить. Він чудовий письменник і у книзі розповідає купу чудових історій. Для тих, хто займається темою самовдосконалення, саморозвитку, особистісного розвитку вже 40 років, ця книга є задоволенням. “Щастя для людей, які ненавидять позитивне мислення” — дуже смішна назва. Але зміст, як ви знаєте, набагато мудріший, ніж відображено у назві.
Він описує стоїцизм — філософію прийняття поточної реальності таким чином, щоб могти пройти повз неї. Це ключовий елемент. Деякою мірою це і ключовий елемент Getting Things Done, оскільки багато людей протистоять тому, чого я навчаю, тому що не хочуть бачити усіх своїх зобов’язань, зустрічатися з ними ніс до носу. Та що там, у більшості людей іде від однієї до шести годин тільки на те, щоб з’ясувати усі “міг би”, “маю”, “потрібно”, “повинен”, “зобов’язаний”, які крутяться у їх підсвідомому.
Більшість людей не хоче взаємодіяти з цією реальністью. Це хороший приклад того, про що говорить Олівер. Це не якісь там легковажні справи. Це: можеш просто розібратися зі своїми зобов’язаннями, з тим, що сталося, і з тим, що кидається у вічі? Якщо ти не робиш цього, дуже складно рухатися вперед без спротиву.
Дякую. І останнє питання: хто отримає користь від цих книг?
Усі. Будь-хто, хто хоче покращити своє життя, хто хоче через півтора роки бути кращим або креативнішим, або ціннішим. Усі, хто навчається протягом життя — таке моє широке визначення. Усі, хто хоче робити більше, краще, мати менше стресу, більше задоволення, мати більше усього на противагу простій розслабленості.
https://fivebooks.com/best-books/productivity-david-allen/
